Бо де двоє, або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них (Мт 18, 18-22; 19, 1-2; 13-15).
Через різні обов’язки, життєві клопоти не завжди виразно бачимо, відчуваємо присутність Божого Царства. Іноді воно видається нам далеким і недосяжним. У цьому Євангелії відкриваємо істину, що насправді участь у Царстві Небесному досить проста. Боже Царство – це спільнота любові людини з Богом. Христос є його засновником, джерелом. Де є любов, там є Ісус, там присутнє і Його царство, як Він сказав: „Бо Царство Боже є між вами”(Лк 17,21).
Питання спасіння чи Царства Небесного – це питання любові Бога. Коли любимо Ісуса, то тим самим стаємо учасниками Божого Царства вже тут на землі. Нашу любов до Христа проявляємо через ближніх. Тому каже Господь: „Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили” (Мт 25,40), „бо де двоє, або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт 18,19). Коли збираємося разом на молитві прославляти чи просити щось Ісуса або зустрічаємося зі знайомими в якихось життєвих справах для спільного добра, то нас єднає любов Христа, яка чинить одночасно учасниками Його царства.
Зі справою спасіння тісно пов’язане прощення. Гріх руйнує наш зв’язок любові з Богом і ближніми. Коли каємося за свої провини, то Ісус своїм милосердям відновлює цю любов, а також нашу участь у Божому Царстві. Тому важливо постійно жити в мирі і любові з Богом та ближніми, щоб завжди бути готовими увійти в Царство Небесне, стати членами спільноти любові людини з Богом.
У цьому Євангелії бачимо, що Ісус зробив усе, аби дорога до спасіння була простою і легкою для нас. За прикладом дітей наповняймо себе простотою і покорою серця, щирою любов’ю і завжди матимемо певність спасіння, своєї участі в спільноті любові з Богом у Царстві Небесному.
